Home ГРОШІ Незалежність, 30 років — Які кризи подолала Україна
6 секунд ago

Незалежність, 30 років — Які кризи подолала Україна

nezalezhnist 30 rokiv jaki krizi podolala ukrayina 5836ce0 - Незалежність, 30 років - Які кризи подолала Україна

Монумент Незалежності України, Київ Фото: Getty images

Україна за свою 30-річну історію пережила кілька економічних криз, більшість з яких були для нас вкрай болючими. При цьому кожна з цих криз відкидала нашу країну далеко назад, зводячи нанівець ті незначні успіхи, які важко досягалися на тернистому шляху суверенного становлення. «Апостроф» згадав, як це було, продовжуючи серію матеріалів, присвячених 30-річчю Незалежності України.

Перший матеріал: Розпродаж для «своїх»: як проходила приватизація в незалежній Україні, читайте тут:

Українська РСР була однією з найбільш економічно розвинених республік колишнього Радянського Союзу і поступалася в цьому тільки Російської Федерації. В УРСР була потужна промисловість, в тому числі, яка працювала на «оборонку», її обслуговували і розвивали висококваліфіковані науково-технічні кадри, а сільське господарство, яке забезпечувало до чверті всієї аграрної продукції країни, перетворило Україну на справжню житницю СРСР.

Не дивно, що незадовго до проголошення незалежності в Україні переважала думка, що, звільнившись від баласту у вигляді інших радянських республік, наша суверенна держава стане по-справжньому багатою та процвітаючою.

Однак реальність виявилася не такою райдужною.

Народжений в СРСР

Цю реальність, багато в чому визначив загальний стан економіки пізнього СРСР.

Як відомо, з середини 1960-х років Радянський Союз перебував в стані «застою», який характеризувався стагнацією економіки. У 1980-х негативні тенденції посилилися, що стало однією з причин початку так званої «перебудови» (а не навпаки, як це намагаються зобразити апологети СРСР).

Ілюзорна стабільність, забезпечена нафтовим бумом 1970-х, була підірвана стрімким падінням цін на «чорне золото» в наступному десятилітті — якщо до 1980 року котирування досягли свого піку в 35 доларів за барель, то в 1986 році вони обвалилися нижче 10 доларів.

Темпи зростання радянської економіки скоротилися вдвічі, а в останні роки існування СРСР взагалі почався спад.

В Україні ситуація погіршувалася аварією 1986 року на Чорнобильській АЕС, ліквідація наслідків якої вимагала значних коштів.

На тлі загальної деградації пізньорадянської та пострадянської економіки українські підприємства, орієнтовані, в основному, на загальносоюзний ринок, були змушені скорочувати, а то і зовсім зупиняти виробництво.

Товари, що зникли з полиць магазинів у пізньому СРСР, не повернулися на них в перші роки української незалежності. При цьому ціни росли прискореними темпами, і в 1993 році в країні вже спостерігалася гіперінфляція. Промислове виробництво стрімко падало — тільки в першому кварталі 1994 року воно скоротилося на 35%.

Стабільним фоном того часу стали страйки шахтарів, які вимагали зниження цін та підвищення зарплати.

Таким чином, з самого початку свого існування незалежна Україна занурилася в економічну кризу, яка дісталася їй, разом з промисловим і науково-освітнім потенціалом, в спадок від Радянського Союзу.

Ця перша українська криза затягнулася на цілих десять років. Її результатом стало скорочення ВВП до 1999 року до 40% від показника 1990 року.

nezalezhnist 30 rokiv jaki krizi podolala ukrayina 231ed6e - Незалежність, 30 років - Які кризи подолала Україна

Шахтарі протестують біля будівлі Верховної Ради України, 1999 годФото: УНІАН

З азійсько-російським привітом

На відміну від Росії та інших пострадянських країн, наприклад, Польщі, Україна уникла так званої «шокової терапії», що, з одного боку, пом’якшило соціально-економічну напругу, але з іншого, — розтягнуло кризу на роки.

Однак з середини 1990-х в країні мало-помалу почалися реформи, які, втім, також не можна назвати надто радикальними. Також в цей час почалася співпраця з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями.

У 1996 році в Україні була введена в обіг національна валюта гривня, що замінила знецінений купоно-карбованець (в середині 90-х з’явився жарт про те, що всі українці, нарешті, стали мільйонерами).

Ситуація в країні поступово стабілізувалася, почав зароджуватися середній клас, з’явилися перші олігархи.

При цьому падіння економіки тривало, хоч вже і не настільки галопуючими темпами.

Однак доля готувала нашій країні новий удар.

У 1997 році вибухнула Азійська фінансова криза, що викликала девальвацію валют країн регіону і обвал цін на сировину.

У наступному, 1998 році, криза досталася Росії, яка була змушена оголосити дефолт.

Україна постраждала від цієї кризи значно менше, але її наслідки для нашої країни все одно були досить відчутні.

Основний удар прийняла на себе ще хистка національна валюта. Якщо в 1997 році курс долара становив 1,86 гривні, то в 1998 році він зріс до 2,5 гривні, а в 1999-му курс перевищив 4 гривні/долар.

З огляду на колосальну доларизацію вітчизняної економіки, рівень доходів українців обвалився майже на третину.

Також прискорилася інфляція — з 10% в 1997 році до 20% в 1998 році.

Багатьом компаніям довелося оптимізувати витрати і звільняти співробітників, в результаті чого тільки офіційне безробіття в країні зросла більш, ніж на 50%.

Втім, вже в 2000 році ситуація почала змінюватися на краще — економіка почала зростати, вперше з моменту проголошення незалежності. І так тривало протягом майже всіх «нульових» — на сьогодні кращого з точки зору економіки періоду в історії країни.

Перерваний політ

Протягом більшої частини 2000-х економіка України зростала, в окремі роки зростання досягало майже 10%, а в 2004 році воно склало близько 12%.

В цей час в країну заходили мільярди іноземних інвестицій, зокрема, в банківський сектор — саме в «нульові» були зроблені головні придбання українських банків найбільшими іноземними фінансовими групами, такими, як Crédit Agricole, BNP Paribas, Raiffeisen, Intesa Sanpaolo, Swedbank.

У 2005 році за 4,8 мільярда доларів була продана «Криворіжсталь» — ця приватизація визнана єдиною по-справжньому успішною за всю суверенну історію України.

У 2008 році Україна вступила до СОТ.

В цей час тривало становлення середнього класу, перш за все, в великих містах і, особливо, в Києві.

Стрімко росли ціни на нерухомість — якщо, наприклад, малогабаритна двокімнатна квартира в спальному районі столиці у 2000 році коштувала 10-12 тисяч доларів, то в 2008 році її ціна була в десять разів вищою.

І такі ціни аж ніяк не лякали українців — в країні був бум іпотечного кредитування. При цьому багато хто віддавав перевагу кредитам в доларах або іншій іноземній валюті — благо, курс залишався стабільним вже кілька років (горезвісні 5,05 гривні/долар), а відсотки по ним були істотно нижче, ніж у гривні.

Але все це обрушилося в кінці 2008 року.

Світова фінансова криза кінця «нульових» почалася з іпотечної кризи 2007 року в США. Незабаром вона розрослася до загальнонаціональної, а потім перекинулася на інші країни.

Знаковою подією стало банкрутство компанії Lehman Brothers 15 вересня 2008 року — саме цю дату можна вважати початком «великої рецесії». Незабаром по всьому світу прокотилася хвиля біржових обвалів і банкрутств.

Україна, влада якої досить довго намагалася применшити небезпеку кризи для країни, в результаті постраждала найбільше.

Як і десятиліттям раніше, обвалилася гривня. Курс з 5,05 гривні/долар злетів майже до 8 гривень/долар. Прискорилася інфляція — в 2008 році вона склала 22,3%. ВВП країни в 2008-му зріс лише на 2,2%, а в 2009-му обвалився більш, ніж на 15%.

Валютні кредити через девальвацію гривні стали для українців справжнім кошмаром — адже і без того недешеві квартири в доларах подорожчали майже в два рази.

Знову почало зростати безробіття, для бізнесу, особливо малого, настали важкі часи.

Але і подальший період не став для України успішним. У 2010 році було зафіксовано практично нульове зростання, 2011-й виявився трохи краще — ВВП збільшився на 5,5%, але в 2012-му, незважаючи на Чемпіонат Європи з футболу, який пройшов в Україні та Польщі, знову була відзначена нульова динаміка.

Влітку 2013 року, незадовго до запланованого підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Росія розв’язала з Україною «торгову війну», блокуючи поставки вітчизняної продукції — таким чином «північний сусід» демонстрував, як він збирається «захищати» свій ринок від конкуренції з боку європейських товарів, які, нібито, повинні були ринути на територію РФ завдяки пільговому режиму вільної торгівлі в рамках СНД.

Однак в реальності це був «товстий» натяк режиму Віктора Януковича на те, що угоду про асоціацію, мета якої полягала в більш глибокій інтеграції України в європейський простір, підписувати не варто.

Цей натяк був зрозумілий правильно, і український уряд вирішив відкласти підписання. Це, як відомо, спровокувало Євромайдан, в результаті якого Янукович і багато хто з його поплічників збігли в Росію. Сама ж РФ на перемогу Майдану відреагувала окупацією Криму та агресією на Донбасі.

На межі дефолту

На тлі політичної нестабільності Україна входила в чергову економічну кризу. Слід зазначити, що на цей раз вона не була пов’язана з глобальними процесами, як в 1998 і 2008 роках, хоча і повністю доморощеною її теж не назвеш — їй допомагав розвиватися «північний сусід».

Але кризові явища спостерігалися вже в 2013 році. Економіка не росла, влада заморозила комунальні тарифи, штучно стримувала зростання курсу долара.

Відмовившись від асоціації з ЄС, Янукович зробив розворот в бік Росії, взявши у неї кредит на 3 мільярди доларів і отримавши пільгову ціну на газ.

Однак Кремль в 2014 році скасував не тільки цю пільгу, але також знижку в 100 доларів за 1 тисячу кубометрів газу, яка була отримана в обмін на продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ в Криму до 2042 року в рамках так званих «Харківських угод», — адже росіяни вважали, що тепер Крим їхній, а, тому і флот повернувся в «рідну гавань».

Питання ціни газу і повернення «кредиту Януковича» стали згодом предметом розгляду в міжнародних судових інстанціях, і, якщо в справі про газ Україна домоглася перемоги в Стокгольмському арбітражі, то з тримільярдною позикою досі нічого не ясно, при цьому ситуація для нашої країни виглядає не надто обнадійливою.

Весь комплекс накопичених проблем обрушився на новий український уряд, який був змушений ухвалювати непопулярні рішення. Найвідомішим з них стало підвищення цін на газ для населення, що призвело до зростання тарифів і на інші послуги ЖКГ.

Але без цього Україна не отримала б фінансову допомогу МВФ, яка була актуальною для нашої країни як ніколи.

ВВП країни в 2014 році впав на 6,5%, а в 2015-му — майже на 10%. Лютувала інфляція — в 2014 році ціни зросли на 24,9%, а в 2015-му — на 43,3%.

Курс долара продовжував зростати і в лютому 2015 року досяг свого історичного максимуму — 30,01 гривні.

Для мінімізації наслідків кризи протягом 2014 року було витрачено більшу частину золотовалютних резервів — вони скоротилися з 20,4 мільярда доларів до 7,5 мільярда доларів (майже на 13 мільярдів доларів).

Україна опинилася на межі дефолту.

Щоб її уникнути, уряд провів переговори з кредиторами про реструктуризацію боргу. Її умови виявилися не дуже вигідними для країни. Україні списали 20% боргів (близько 3,7 мільярда доларів), і дали відстрочку на виплату решти, але при цьому кредитори отримали від уряду цінні папери — ВВП-варанти — на 3,2 мільярда доларів, які треба було погашати протягом 20 років. Особливістю цих цінних паперів є те, що вони прив’язані до показників зростання ВВП, — чим вищі темпи зростання української економіки, тим більше потрібно віддавати в рамках погашення ВВП-варантів. Перша виплата в рамках цієї угоди відбулася в травні 2021 року — вона склала всього 40 мільйонів доларів. Але в майбутньому, за умови, що українська економіка зростатиме більш, ніж на 3% на рік, виплати будуть набагато більшими.

Серед фахівців немає єдиної думки про те, наскільки вірним було рішення уряду про реструктуризацію. Багато з тих, хто його критикує, все ж погоджуються, що іншого виходу просто не було. Інші ж стверджують, що це була фатальна помилка, наслідки якої для вітчизняної економіки будуть катастрофічними.

Економіка на карантині

З 2016 року в Україні спостерігається стабільне, хоч і скромне економічне зростання, яке ледь перевищує 3%.

Зрозуміло, що наша країна втратила значну частину ринку Росії та інших країн СНД, а зона вільної торгівлі з Євросоюзом, яка запрацювала з 2016 року, не компенсувала в повній мірі ці втрати.

При цьому однією з головних довгострокових проблем вітчизняної економіки є спрощення (а, за великим рахунком, деградація) її структури — Україна, по суті, перетворилася на сировинний придаток Європи та деяких інших країн світу, продаючи на експорт переважно метали і аграрну продукцію.

Нова українська влада, сформована навколо Володимира Зеленського, який переміг на президентських виборах 2019 року, поставила перед собою амбітну мету оживити економіку. Але за гіркою іронією, істотний стрибок закладався на 2020 рік — реальне зростання ВВП мало скласти 5-7%.

Але цим планам не судилося здійснитися. Карти сплутав підступний COVID-19.

Пандемія коронавірусу принесла Україні, як і всьому світу, карантини і локдауни, які нічого хорошого економіці не обіцяли.

Уже навесні 2020 року стало зрозуміло, що ніякого зростання, тим більше, 7% -го, не буде. Економічні експерти навперебій почали пропонувати свої прогнози, які свідчили про те, що ВВП впаде на 6-8%. Деякі давали ще більш апокаліптичні оцінки на рівні 10% і більше.

В результаті, за підсумками 2020 року, економіка скоротилася всього на 4%, і цей показник досить непоганий в порівнянні з багатьма іншими країнами. При цьому не спостерігалося звичних для українських криз явищ — інфляції та девальвації. Так, ціни зросли лише на 5%, а гривня взагалі зберегла стабільність.

Таким чином, можна констатувати, що нинішню кризу Україна переживає легше, ніж всі попередні. Чому, насправді, є пояснення.

По-перше, ковідна криза виникла не через проблеми в економіці, а через карантинні обмеження, які вводили практично всі країни світу. По-друге, уряди, в першу чергу, розвинених країн, для пом’якшення наслідків кризи надрукували таку кількість грошей, що частина їх потрапила і до України. По-третє, на світових ринках безпрецедентно зросли ціни на аграрну продукцію, яку якраз експортує наша країна. Правда, це зростання, яке триває і в 2021 році, прискорило інфляцію, в результаті чого ціни на продукти харчування в самій Україні б’ють рекорди.

Однак не можна сказати, що українці не відчули на собі наслідки кризи. Через локдаунb, під час яких закривалося багато магазинів, а також бари, ресторани, перукарні, басейни, тренажерні зали, кінотеатри, театри, виставкові зали, колосальних збитків зазнали цілі сектори економіки. Також завмерли туристичний і готельний бізнеси, обвалилися пасажирські перевезення.

Особливо важко стало представникам малого бізнесу. Влада виплачувала їм якісь гроші, але їх явно було недостатньо. Після ослаблення карантину багато підприємств так і не змогли відновити роботу.

Привид стагфляції

Досить дискусійним є питання про те, чи закінчилася світова ковідна криза, або вона все ще триває. Країни поступово знімають карантинні обмеження, чому сприяє масова вакцинація, хоча загальну картину затьмарює поява нових штамів коронавіруса.

Незрозуміла ситуація і в Україні. На початку 2021 року падіння ВВП тривало, але в цілому по року очікується зростання на рівні 4% або навіть більше.

Вакцинація в нашій країні йде не так успішно, як в інших країнах Європи, але захворюваність все ж помітно впала, а тому можна сподіватися, що нових локдаунів вдасться уникнути.

Однак, як кажуть в таких випадках, розслаблятися не треба. Справа в тому, що експерти прогнозують нову світову фінансову кризу вже найближчим часом.

Причиною її виникнення називають безпрецедентну грошову емісію, яку здійснюють багато країн на чолі з США, при цьому все це відбувається при збереженні настільки ж безпрецедентно низьких процентних ставок, що загрожує розкручуванням інфляції.

Зокрема, американський економіст Нуріель Рубіні, який був серед небагатьох, хто передбачив кризу 2008 року, стверджує, що світ найближчим часом чекає так звана стагфляція (висока інфляція на тлі млявого або нульового економічного зростання). При цьому, на його думку, зараз ситуація гірша, ніж під час стагфляції 1970-х років, оскільки вона обтяжена величезними суверенними і корпоративними боргами.

Чого в такому випадку чекати Україні? Очевидно, що все того ж набору у вигляді обвалу ВВП, інфляції і девальвації гривні.

А слідом за цим піде закриття підприємств, безробіття, зростання комунальних тарифів і загальне зубожіння населення.

Як то кажуть, наша пісня гарна — починай з початку.

Джерело

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Check Also

Ціна на хліб в Україні 2021 — скільки коштуватиме хліб до кінця року

Фото: pixabay.com У 2021 році, k…